Застосування освітніх інновацій для формування критичного
мислення і громадянської свідомості в учнівської молоді
Завражна Ірина Станіславівна, методист,
керівник гуртка «Лідер-клуб «Стимул»
комунального закладу «Центр дитячої та
юнацької творчості Кіровоградської міської
ради Кіровоградської області»
Розвиток критичного мислення є одним із пріоритетних напрямів, які зазначені в Концепції нової української школи. Нова парадигма української освіти, що закладена в Концепції нової української школи, зазначає, що випускник школи має бути цілісною особистістю, патріотом та новатором [11].
Не менше важливою сентенцією в сучасній Україні має стати громадянська свідомість. Сучасні дослідники стверджують, що у разі відсутності критичного мислення, майже не можливий розвиток громадянського суспільства. Питання, як сформувати в сучасної української учнівської молоді критичне мислення і громадянську свідомість – є одним із важливих в процесі діяльності гуртка «Лідер-клуб «Стимул» і парламенту дітей міста Кропивницького. А освітні інновації, які застосовуються в організації навчання, допомагають розвинути в молоді риси та навички активного громадянина.
Ключові слова: громадянське суспільство, інноваційні форми та методи освіти, критичне мислення, учнівське самоврядування, активний громадянин, проектна діяльність, усвідомленість, самоорганізованість, самоаналіз, цілеспрямованість.
Україна вважається країною з початковим рівнем розвитку демократії. Більшість дорослого населення є вихідцями з радянської системи, яка не була зацікавлена в розвитку критичного мислення її населення. Державна влада демонструвала себе як єдину, що може турбуватися щодо соціального забезпечення і збереження прав і свобод своїх громадян. Тому перед громадянами ставилося завдання – повністю довіряти державній владі.
Та з часом суспільство почало розуміти, що влада проголошує одне, а робить зовсім інше. Громадян, які мали свою позицію, іншу від влади, і намагалися відстоювати своє бачення, влада відсторонювала від суспільства різними способами, не завжди правомірними.
Тому, отримавши незалежність, Україна, в той же час, отримала частину пострадянських громадян. І слід зазначити, що основними проблемами сучасного українського суспільства щодо зміцнення демократичних засад є:
- слабка здатність людини до громадянської діяльності внаслідок тривалої апатії до суспільно-політичних процесів за комуністичного режиму;
- мінімальна схильність до особистої відповідальності та ініціативи, деякі нерозуміння щодо розвитку підприємницької діяльності та збільшення обсягів приватної власності тощо [5].
Український соціум має усвідомити, що громадянське суспільство є системою, в якій переважають горизонтальні (невладні) зв'язки і відносини, що самостійно організовується і розвивається. В той же час, держава має переважно вертикальні зв'язки. В основі функціональної взаємодії громадянського суспільства і правової держави лежить принцип єдності і боротьби протилежностей. З одного боку, вони як би протидіють один одному, а з іншого – вони неможливі один без одного.
Виходячи з цього, можна стверджувати, що проблема формування в сучасної учнівської молоді критичного мислення є актуальною. До того ж вирішення цієї проблеми, багато в чому, сприятиме і розвитку громадської активності та відповідальності молодого покоління нашої держави, що прискорить і розвиток громадянського суспільства.
Щодо інструментів розвитку критичного мислення, то вони обираються виходячи з самого визначення критичного мислення.
Критичне мислення — (дав.-гр. κριτική τέχνη — «мистецтво аналізувати, судження») – це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення [10]. Науковці переконані, що критичне мислення є необхідністю в демократичному суспільстві, яке потребує розумних громадян, а не просто раціональних.
Єдиного визначення критичного мислення немає. Кожен науковець пропонує своє. Т. Хачумян – як про особливий вид діяльності, характерними ознаками якого є вироблення стратегій обрання правильного рішення; виважений аналіз різних думок та поглядів, вияв власної позиції, об’єктивне оцінювання процесу і результатів як власної, так і сторонньої діяльності [17, с. 174]. Л. Ямщикова – як про мислення, що спирається на вміння оцінювати події, твердження, вчинки, факти, робити свідомий вибір, аргументувати, формулювати доречні запитання, розрізняти факти і думки, знаходити нові рішення, визначати критерії для аналізу, знаходити докази на підтримку припущень, будувати логічні зв’язки [19]. Є. Полат розглядає критичне мислення як уміння приймати правильні рішення, бачити труднощі, що виникають у реальному світі, шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні технології; критично аналізувати здобуті знання і застосовувати їх для розв’язання нових завдань, чітко усвідомлювати, де і яким чином набуті знання можуть бути застосовані в навколишній дійсності [13]. М. Чошанов вважає ознакою критичного мислення здатність серед безлічі рішень вибирати найбільш оптимальне, аргументовано спростовувати помилкові, піддавати сумніву ефектні, але не ефективні рішення [18, с. 24].
Свої визначення критичного мислення пропонують зарубіжні науковці та педагоги. Наприклад, фундатор інституту критичного мислення та інституту вдосконалення філософії для дітей в Університеті Монтеклер, професор Колумбійського університету М. Ліпман розглядає критичне мислення як нагальну потребу для життя в сучасному світі, оскільки це складне уміння дозволяє правильно розв’язувати широке коло практичних проблем у будь-якій професійній діяльності (архітектора, юриста, лікаря тощо), в людських взаєминах (ситуація морального вибору), в науковій діяльності, в повсякденному житті тощо [12, с. 21]. Д. Клустер стверджує, що критичне мислення – це мислення інформативне, яке розпочинається з постановки запитання, прагне до переконливої аргументації та має соціальний характер. Коли завдання будується на принципах критичного мислення, кожен учень формує свої ідеї, оцінки, переконання. Отже критичне мислення носить індивідуальний характер, є мисленням самостійним. Інформація є відправним пунктом критичного мислення, а не кінцевим. Завданням учням має бути не нагромадження нової інформації, а вміння з нею працювати. Для розвитку критичного мислення необхідно пробудити навчальний інтерес учнів [7, с. 11]. Д. Халперн, американський психолог, автор посібника «Психологія критичного мислення», має свій погляд на критичне мислення. Вона впевнена, що це тип мислення, до якого звертаються при вирішенні завдань, формулюванні висновків, здійсненні імовірнісного оцінювання та прийняття рішень. Критичне мислення можна назвати спрямованим мисленням, оскільки воно має за мету отримання бажаного результату. У цьому сенсі критичне мислення протиставляється шаблонному, автоматичному мисленню, тобто не націленому на досягнення певної мети. Критичне мислення також включає в себе оцінку самого розумового процесу – ходу міркувань, які привели до наших висновків або тих чинників, які ми врахували при ухваленні рішення [16]. На думку Дж. Дьюи, розвиток критичного мислення починається з того моменту, коли учні починають активно займатися конкретною проблемою [3]. А. Кроуфорд, С. Метьюз, Д. Макінстер, В. Саул під критичним мисленням розуміють мислення, яке розвивається на основі ретельного оцінювання не лише припущень, а й фактів, і призводить до найбільш об’єктивних висновків шляхом аналізування всіх доцільних чинників і використання обґрунтованих логічних процесів [9].
Як бачимо, критичне мислення в педагогіці та психології розглядається як антипод догматичного мислення, як мислення самостійне, логічне, творче. Можемо сказати, що критичне мислення – це мислення індивідуальне (передбачає самостійний глибокий усесторонній аналіз нової інформації) та соціальне (кожна думка перевіряється і обґрунтовується тоді, коли нею діляться з іншими).
Для того, щоб розвивати критичне мислення учнів, педагогу слід поєднувати у своїй роботі проблемні, дослідницькі, пошукові та творчі методи та прийоми. Особливу увагу необхідно приділити проблемному підходу. Проблемне навчання стимулює активне ставлення школярів до навчального процесу, пробуджує інтелектуальну, пізнавальну та дослідницьку активність – виникає бажання краще зрозуміти, осягнути, пізнати певний об’єкт, явище, подію.
Вирішенню даної проблеми в освітньому просторі закладу позашкільної освіти сприяє діяльність учнівської молоді в осередках самоврядування закладів загальної середньої освіти та парламенті дітей міста Кропивницького. А майданчиком для навчання такій діяльності є гурток «Лідер-клуб «Стимул», який діє на базі комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості Кіровоградської міської ради Кіровоградської області». Лідер-клуб працює згідно навчальної програми «Я – особистість, лідер, громадянин».
Метою програми гуртка «Лідер-клуб «Стимул» є: застосовуючи різноманітні технології навчання ознайомити вихованців з основами лідерства, сформувати якості лідера як особистості та сформувати у дітей стійкі лідерські вміння і навички.
Основними завданнями програми є:
1. Розвинути у вихованців потребу до самопізнання.
2. Навчити самоаналізувати свої вчинки та практично використовувати отримані знання.
3. Оперувати власними вміннями, спрямовуючи їх на здійснення поставленої особистої мети.
4. Використовувати набутий лідерський потенціал для організації командної взаємодії та участі в суспільному життя місцевої громади.
Навчально-виховний процес гуртка ґрунтується на теоретичних і практичних засадах, які розроблені завдяки дослідженням українських та світових науковців, що вивчали проблему лідерства і особистому досвіду автора.
Практична частина навчання в гуртку включає: пошукову діяльність, взаємний обмін знаннями з однолітками, що займаються в інших гуртках, розробку особистих і колективних проектів, участі в конкурсах і фестивалях тощо.
Моделюючи, імпровізуючи, спілкуючись гуртківці навчаються самостійно вирішувати проблеми та бути відповідальними; жити в колективі та самоутверджуватися в ньому; набувають ділових і суспільно-корисних вмінь та духовних якостей, які необхідні для формування особистості лідера.
Базовими у навчанні є проектні та інтерактивні технології. Підліткам більше до вподоби динамічне навчання: проекти, квести, воркшопи, акції, екскурсії, флешмоби, інтелектуальні ігри, тобто форми, беручи участь в яких, вони можуть не тільки оперувати вже отриманими знаннями, а й в процесі діяльності обмінюватися знаннями, тобто вчитися і вчити інших.
За допомогою спеціальних вправ і методик вихованці навчаються керувати своєю волею, самостійно знаходити необхідну інформацію, виконувати завдання і аналізувати виконані раніше дії. Гуртківці опановують основи самовиховання і поваги до себе та інших, вміння аналізувати свої вчинки.
Велика увага в процесі навчання приділяється комунікації лідера. Розглядаються функції, основні закони, структура, види спілкування. Звертається увага на культуру мовлення та особливості спілкування лідера в різних соціальних середовищах. Ми враховуємо ініціативні пропозиції представників учнівського самоврядування, аналізуємо їх, розробляємо подорожню карту, розподіляємо обов’язки. Спільно працюємо над розробкою інтерактивних заходів і проектів, за допомогою яких, учнівська молодь не тільки вивчає історичні факти рідного краю, а й може виступати в ролі ведучих, екскурсоводів, координаторів освітніх заходів.
Здатність критично мислити є досить цінним умінням для людини XXI століття, вимушеної практично безперервно перебувати під інформаційним тиском і численними спробами інформаційного маніпулювання свідомістю громадян.
Для того, щоб опанувати критичне мислення вихованці лідер-клубу навчаються свою думку формулювати на основі фактів та необхідної інформації, знайденої в різних джерелах (ЗМІ, соціальних мережах, літературі тощо), а не використовуючи домисли та стереотипи.
Для формування та розвитку критичного мислення у вихованців ми поєднуємо різні освітні методи із інтерактивними технологіями навчання. Однією з них є технологія розвитку критичного мислення (ТРКМ), що сприяє переходу від навчання, орієнтованого переважно на запам’ятовування, до навчання, спрямованого на розвиток самостійного свідомого мислення вихованців.
Основою цього навчання є теорія освіти, що була закладена бразильським педагогом-гуманістом Пауло Фрейре і базується на твердому переконанні, що будь-яка людина здатна критично усвідомлювати реальність свого особистого і соціального життя, виявляючи його суперечності, перетворювати цю реальність шляхом практичних дій. Він розглядає поняття «пробудження свідомості» як всезростаюче об’єктивне і критичне усвідомлення реальності, яка оточує нас, з метою її зміни.
Інноваційна значущість технології розвитку критичного мислення полягає у характері взаємовідносин всіх учасників освітнього процесу:
1) під час заняття створюється особлива атмосфера взаємодовіри, взаємоповаги та успіху;
2) використовуються стилі спілкування і діяльності на основі партнерства та захоплення спільною творчою діяльністю;
3) педагог не навчає, виховує та розвиває, а організовує діяльність вихованців і ненав’язливо, без категоричності та авторитарності співпрацює з ними, навчаючись і самовдосконалюючись разом.
Якщо порівняти комп'ютер і людину з критичним мисленням, то зрозуміло, що пам'ять набагато краща, ніж у будь-кого з людей, однак його здатність запам'ятовувати ще не є мисленням. Його також не варто плутати з розумінням складних ідей. Коли ми працюємо над розумінням чужої ідеї наше власне мислення пасивне – ми лише сприймаємо те, що створив хтось інший. Тому завдання педагога сприяти тому, щоб учень навчився аналізувати різну інформацію та ідеї та вірно застосувати їх у своїй діяльності, відкидаючи, при цьому, зайве.
Змістовний блок критичного мислення складається з двох частин:
1) загальнометодологічні принципи (переконання у необхідності самокорекції методу дослідження, увага до процедури дослідження; врахування інших точок зору; готовність бути критичним та самокритичним);
2) загальні стратегії (розділити проблему на частини; розв'язати більш прості проблеми, що відбивають деякі аспекти основної проблеми; використати смислові та графічні організатори, щоб представити проблему різними способами; розглядати окремі випадки, щоб відчути проблему; аналіз засобів та цілей).
До операційного блоку критичного мислення належать наступні процедури:
1) усвідомлювати проблему та діалектичний зв'язок між суперечностями;
2) доводити — добирати прийнятні, відповідні та несуперечливі аргументи;
3) знаходити контраргументи;
4) помічати факти, що суперечать власній думці;
5) обґрунтовувати;
6) оцінювати — співвідносити об'єкт дослідження з певною системою цінностей (існуюче з належним); вибирати одну із багатьох альтернатив; усвідомлювати обмеження, що накладаються на висновок (істинність висновку за певних умов); використовувати різні критерії;
7) спростовувати;
8) узагальнювати;
9) будувати гіпотези;
10) робити висновки [7].
У 1956 році американський психолог Б.Блум розробив таксономію пізнавальних здібностей, виділивши 6 рівнів учбових цілей в когнітивній сфері: знання – розуміння – застосування – аналіз – синтез – оцінка. Він вперше ввів поняття «критичне мислення» як мислення вищого рівня [1].
За Б.Блумом, критичне мислення має таку структуру:
З точки зору філософії, критичне мислення – це вміння логічно мислити та аргументувати, правильно вести дискусію, дебати, приймати обґрунтовані, виважені рішення.
У психолого-педагогічній літературі з проблем розвитку особистості виділяють такі властивості критичного мислення: [8 ]
1. Усвідомленість. Оскільки найсуттєвішою рисою критичного мислення є високий ступінь усвідомленості власних розумових дій, пильна увага до них. Усвідомлення є початком мислення, цілеспрямованості, самостійності та творчості. Усвідомленість становить фундамент критичного мислення, вона дозволяє простежити зв’язки та підстави знань, шляхи їх отримання.
2. Самостійність. Самостійність характеризується вмінням людини ставити нові завдання й розв’язувати їх, не користуючись допомогою інших людей. Самостійність людини — це риса особистості, що проявляється в умінні здобувати нові знання, оволодівати новими методами пізнавальної та практичної діяльності, а також використовувати їх для розв’язування на підставі вольових зусиль будь-яких життєвих проблем.
3. Рефлексивність. Рефлексія (від пізньолат. reflexio — звернення назад) — форма теоретичної діяльності людини, спрямована на осмислення власних дій та їхніх законів (надзвичайно потрібна для розумового виховання, оскільки сприяє усвідомленню власних почуттів, думок та дій); принцип людського мислення, що спрямовує його на осмислення і усвідомлення власних форм та передумов; предметний розгляд самого знання, критичний аналіз його змісту і методів пізнання; діяльність самопізнання, що розкриває внутрішню будову і специфіку світу людини. Рефлексувати — це означає звертати свідомість на саму себе, розмірковувати над своїм психічним станом, а тому й впливати на самого себе. Важливою характеристикою рефлексивних дій є орієнтування суб’єкта у самому собі, співвідносячи себе з іншими та ідеалом.
4. Цілеспрямованість. Цілеспрямованість породжується рефлексією. Цілеспрямовану діяльність може здійснювати лише індивід, здатний відрізнити себе від власної діяльності (поглянути на свою діяльність з боку). Лише в такому випадку можливе ставлення до діяльності як до процесу, що направляється, що відповідає меті.
Цілеспрямованість тісно пов'язана з оцінкою. Оцінка є ключовим моментом критичності мислення, оскільки вона завжди здійснюється відповідно до критеріїв і передбачає співвіднесення реальності з певним ідеалом (стандартом), визначення ступіня їх відповідності.
5. Обґрунтованість. Рефлексія також породжує обґрунтованість, оскільки розглядає форми мислення та його підстави, виявляє межі достовірності та застосування шляхом критичного аналізу знання та методів пізнання.
6. Контрольованість. Ще одним наслідком рефлексії є контрольованість мислення. Пильна увага до процесу розмірковування та співвіднесення його з цілями, цінностями та нормами і є контролем.
7. Самоорганізованість. Контроль в свою чергу породжує самоорганізацію, самозміну. Рефлексувати – означає звертати свідомість на саму себе, розмірковувати над своїм психічним станом, а тому й впливати на самого себе.
Тож, у підсумку, можна зазначити, що критичне мислення є самостійним, пов'язаним із знаннями і базується на них, починається з постановки питань і з'ясування проблем, які потрібно вирішити, потребує переконливого аргументування і є мисленням соціальним.
Коли ми сперечаємося, читаємо, обговорюємо, заперечуємо і обмінюємося думками з іншими людьми, ми уточнюємо і поглиблюємо свою власну позицію. Тому навчаючи критичного мислення, ми використовуємо на своїх заняттях різні види парної і групової роботи, включаючи проведення дебатів і дискусій.
Для успішного навчального процесу необхідно, щоб протиріччя думок, які виникають в діалозі між педагогом та вихованцями, між самими підлітками враховували їх інтереси, думки, погляди та позиції. Те, що в традиційній педагогіці вважається помилками в мисленні учнів, в процесі розвитку критичного мислення, має сприйматися як етап просування до знань, як привід для обмірковування і можливість для розвитку. Це сприяє появі у дитини бажання вчитися і разом з педагогом і учнівським колективом вирішувати проблеми, які виникли.
У цьому навчанні монолог педагога зазвичай застосовується в дуже малих «дозах» і лише якщо вихованці не можуть самостійно вирішити проблему у зв'язку з недостатністю інформації. У такому разі педагог-тьютер викладає лише деякі основні положення, організовуючи їх активне обговорення, виступає як організатор процесу навчання, консультант, фасилітатор, який ніколи не «замикає» освітній процес на собі. Головними у процесі навчання стають зв'язки між вихованцями, їх взаємодія і співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників навчання, обидві сторони беруть на себе взаємну відповідальність за досягнуті результати.
Найбільш ефективними для цього є методи проблемного навчання – дослідницький, діалогічний, евристичний, які пробуджують «дослідницький рефлекс», у процесі застосування яких найчастіше ставляться запитання «Чому...?»,« «Як...?»,«А як би...?», «А якщо...?», а також інтерактивні методи, метод проектів тощо.
В процесі навчання вихованців лідер-клубу використовуються такі форми діяльності :
• критичне обговорення наукових відео фільмів і публіцистичних статей, матеріалів Інтернету;
• написання есе аналітичного характеру з порівнянням різних поглядів на проблему;
• розв'язування проблем із застосуванням логічних операцій, що ґрунтуються на застосуванні критики та самокритики;
• обговорення позитивних моментів і помилок, допущених під час організації та проведенні освітньо-пізнавальних заходів, квестів тощо;
• організація та проведення дискусій з будь-яких актуальних проблем сучасності з подальшим критичним аналізом їхнього перебігу;
• участь в конкурсах, фестивалях і розробці особистих та колективних проектів.
Також в освітньому процесі використовуються спеціальні когнітивні техніки або стратегії розвитку критичного мислення.
Стратегії — це певний загальний план дій. Перше завдання у навчанні критичного мислення – ознайомити із певними загальними правилами розв’язування проблем – з евристиками.
Прикладами таких стратегій можуть бути:
1. Стратегія «Розминка». ЇЇ застосовують для об’єднання учнів у групи або пари, для активізації емоційної, розумової діяльності, зосередження на предметі обговорення або вивчення.
2. Стратегія «Асоціативний кущ» або «Гронування», спонукає до вільного й відкритого мислення. Її використовують на етапах актуалізації та рефлексії для стимулювання методом асоціацій мислення про зв'язки між окремими поняттями. Послідовність даної стратегії: записати в центрі ключове слово, обвести його колом, записати навкруги всі слова (фрази), які дотичні до цього поняття, після того як заповнені всі можливі «гілки», поставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість та обговорити всі припущення, . визначити аспекти проблеми, що потребують додаткової інформації.
Наприклад:
Судова Виконавча Законодавча
Президент Гілки влади Кабінет міністрів
Конституційний суд Верховний суд Верховна Рада
3. Стратегія «PRES» (ПРЕС) — англ. Position, Reason, Exempl, Sammary — допомагає навчитися знаходити вагомі аргументи і формувати свою думку відносно спірного питання; розбиратися у своїх ідеях, а також формулювати їх у вигляді чіткої та логічної структури. Аргументованість думки доводимо поетапно: висловлюємо свою думку: «Я вважаю…»; пояснюємо причину такої точки зору: «Тому що…»; наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «…наприклад…»; узагальнюємо, формулюємо висновки: «Отже…», «Таким чином…».
4. Стратегія «Робота в парах». Робота в парах сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває вміння пристосовуватись до роботи в групах, готує ґрунт для широкого й ефективного застосування інтерактивних технологій. За умови парної роботи всі учасники отримують можливість говорити, обмінюватись ідеями з партнером, спілкуватись, допомагати один одному, висловлюватись, переконувати, критично мислити.
5. Стратегія «Сенкан» або «Сенквейн» ( фр. cіng - п’ять ). Сенквейн – короткий неримований вірш з 5 рядків, винайдений американською поетесою Аделаїдою Крепс під впливом японської поезії. Техніка цього вірша ідеально підходить для розвитку образного мислення, концентрації знань, переосмислення отриманої інформації, вираження своєї позиції щодо теми, а також для вивчення нових понять.
Правила складання сенкана:
1-й рядок – 1 слово – головна тема чи об’єкт обговорення (іменник чи займенник).
2-й рядок – 2 слова, що описують властивості, ознаки, характеристики об’єкта (прикметники, дієприкметники).
3-й рядок – 3 слова, що описують дії, характерні для об’єкта (дієслова, дієприкметники).
4-й рядок – фраза з 4-х слів, де автор висловлює особисте ставлення до теми.
5-й рядок – слово-резюме, ключова характеристика або нова інтерпретація об’єкта.
Стратегія «Сенкан» є цікавою для підлітків і має багато позитивних моментів: розвиває творчі здібності, викликає інтерес і навіть захоплення певною темою і процесом навчання в цілому.
Приклад сенкана:
Україна.
Красива, рідна.
Розвивається, бориться, воює.
Наречемось України славними синами..
Європейська країна.
6. Стратегія «Есе». Есе – це письмовий твір, в якому особа повинна висловити свої думки з приводу певної проблеми, це вільне письмо. Есе збагачує словниковий запас; дозволяє особі «почути» себе; розширює світогляд, змушує бути уважним і спостережливим; дозволяє зробити підсумок у нетрадиційній формі.
7. Стратегія «Мозковий штурм».
Мозковий штурм – це методичний прийом, розроблений американцем Алексом Озборном. Суть мозкового штурму полягає у відокремлені процесів творення ідей від їхньої оцінки. Метою є занурення учасників в атмосферу «вільного польоту думки», коли створення нових ідей стимулюється в процесі вислуховування ідей інших. Основний наголос робиться на кількості висловлених ідей. Філософською основою «мозкового штурму» є положення про те, що кількість породжує якість. Отже, мозковий штурм є методикою для генерації нових ідей.
8. Стратегія «Дерево рішень» дає можливість з'ясувати позитивні і негативні наслідки кожного із варіантів розв'язання проблеми. Ця вправа сприяє розвитку не лише критичного мислення, креативності, але і толерантності у стосунках, лаконічності у висловлюваннях, відповідальності у рішеннях.
9. Стратегія «Діаграма Венна» (на честь англ. логіка Дж.Венна) — це техніка графічного подання інформації, що виявляється при обговоренні двох чи більше понять, явищ, ідей текстів тощо, які мають спільні та відмінні властивості. Інформацію подають у вигляді двох або кількох кругів, які накладають одне на одне пропорційно до збігу та відмінностей, виявлених у процесі обговорення. Обравши тему для обговорення, порівнюють її з іншою, вже відомою учням. Індивідуально, в парах або групах учні малюють круги і пишуть необхідний текст або слова.
Частину кругів, які збігаються, можна виділити штрихом або кольором. На них пишуть аспекти збігу. Учні усно коментують усі випадки розбіжності в думках стосовно діаграми.
10. Стратегія недостатньої інформації. Вихованці спеціально отримують не всю інформацію, потрібну для вирішення поставленого завдання. Інформацію, якої не вистачає, вони мають отримати з інших джерел інформації.
11. Стратегія «Вірно чи невірно». Вихованці гуртуються в команди і отримують заздалегідь продумані питання за темою заняття. Всі питання починаються з «Чи правда, що…?». Відповідь може бути тільки «так» або «ні». Виграє команда, яка надала більше правильних відповідей.
12. Стратегія «Товсті та тонкі запитання». Педагог влаштовує опитування за певною тематикою (питання готуються заздалегідь).
«Тонкі» запитання передбачають відповідь лише «так чи ні» і починаються, наприклад, так: Хто …? Що…? Чи правда, що…? Чи правильне твердження, що…? Чи можливо, що…? Чи згідні ви з…? Як звати…? Яку назву має…?
«Товсті» запитання вимагають розгорнутої відповіді – з аналізом, синтезом, порівнянням, оцінкою. Наприклад: Поясніть, чому…? Чому ви вважаєте, що…? В чому різниця між…? Як можна узагальнити наступні поняття…? Що буде, якщо…?
13. Стратегія «Рюкзак» дає можливість залучити кожного вихованця до підбиття підсумків заняття. Полягає в тому, що кожен з присутніх коротко записує на папері відповідь на запитання: які з тих знань, умінь, способів дій, що набули на занятті, вони візьмуть з собою для використання у житті тощо. Папірці з відповідями вихованці складають у рюкзак (справжній чи уявний) та вибірково знайомляться з відповідями.
Особливості стратегії:
- дає можливість залучити до роботи всіх вихованців;
- дає можливість виділити головне, визначити важливість теми;
- вносить в заняття елемент гри, сприяє розвитку пізнавальних інтересів, позитивних емоцій;
- надає педагогу інформацію про кожного вихованця, про методи роботи, що були важливими для них, сподобались їм;
- створює основу для проведення мотивації на наступних заняттях [15] .
Завдяки використанню вище зазначених стратегій вихованці не тільки навчаються критичному мисленню, а й стають більш цілеспрямованими, впевненими в собі. У них розвивається здатність генерувати нові думки, змінювати свою позицію і відстоювати її аргументуючи та обґрунтовуючи завдяки отриманню достовірної інформації з різних джерел. Це процес аналізу, синтезування, властивість реагувати на ситуацію глобальної точки зору, знаходити причини, наслідки і альтернативи; здатність знаходити факти та аргументи, коректно застосовувати отримані результати щодо розв’язання проблем і приймати виважені рішення.
Очікуваний результат застосування технології розвитку критичного мислення:
- здатність особистості долати в собі схильність до однозначно-догматичного сприйняття світу;
- навички аналізувати ту чи іншу проблему з різних боків;
- навички користуватися інформацією з різних джерел, відрізняючи об’єктивний факт від суб’єктивної думки про нього;
- навички логічного, обґрунтованого мислення;
- навички адекватно визначати причини, передумови та наслідки наявних проблем;
- готовність докладати зусилля для практичного подолання проблем;
- навички працювати в колективі, комунікабельність;
- навички прийняття виважених рішень тощо.
Таким чином, технологія розвитку критичного мислення – це універсальна, інтерактивна технологія, яка може використовуватись педагогами в освітньому процесі.
Сучасне суспільство потребує активну молодь, яку навчили не лише відтворювати завчені знання, але й критично їх осмислювати і ставити запитання.
Вихованці «Лідер-клубу «Стимул» навчені не просто обґрунтовувати свою думку, а ще й довести її з опорою на доказ. Отаким чином через запитання, в тому числі, і працює методика розвитку критичного мислення.
Як і в багатьох європейських та американських школах ми намагаємося не навантажувати вихованців знаннями, а вчимо методам їх здобування. Тобто отримання навичок є метою навчання та запорука того, що в дорослому житті ці навички допоможуть їм стати успішними та активними учасниками громадянського суспільства.
Література
1. Блум Б. Таксономия образовательных целей: сфера познания. [Електронный ресурс] / Режим доступа: http://еn.wikipedia.org/wiki/Bloom's Taxonomy.
2. Боришевський М. Й. Психологічні механізми розвитку особистості / М. Й. Боришевський // Педагогіка і психологія. – 1996. – No 3. – С. 26–33.
3. Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления. / Дж. Дьюи; [пер. сангл. Н. М. Никольской] – М. : Совершенство, 1997. – 208 с.
4. Іванова О. Навчаємо критично мислити / О. Іванова // Відкритий урок: розробки, технології, досвід. – 2007. – No 2. – С. 8–16.
5. Історія вчень про державу і право. Курс лекцій / Х.: ТОВ «Одіссей», 2008.- 187 c. Електронний ресурс http://www.info-library.com.ua/books-text-7571.html)
6. Кларин М. В. Инновационные модели обучения в зарубежных педагогических поисках / М. В. Кларин. – М. : Арена, 1994. – 124 с.
7. Клустер Д. Що таке критичне мислення? / Д. Клустер // Перемена. – 2001. – No 4. – С. 5–13.
8. Кочерга О. В. Взаємозв’язок мислення, почуттів та уяви у роз-витку критичності людини : автореф. дис. канд. психол. наук : 19.00.01 / О. В. Кочерга. – К., 2003. – 16 с.
9. Кроуфорд А. Технології розвитку критичного мислення учнів / А. Кроуфорд, В. Саул, С. Метью, Д. Макінстер. – К. : Плеяда, 2006. – 217 с.
10. Навчаємо мислити критично: пос. для вчителів / автори-укладачі О.І.Пометун, І.М.Сущенко. - Дніпро: ЛІРА, 2016. - 144 с.
11. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. http://mon.gov.ua/activity/ education/zagalna-serednya/
12. Липман М. Рефлексивная модель практики образования // Lipman M. Thinking in Education. – Cambridge, 1991. – 25 с.
13. Полат Є. С. Новые педагогические информационные технологии в системе образования / Є. Полат, М. Бухаркина. – М.: Академия, 2000. – 271 с.
14. Поль Р. У. Критическое мышление: Что необходимо каждому для выживания в быстроменяющемся мире R. Paul – [edited by A. J. F. Binker]. – Center for Critical Thinking and Moral Critique Sonoma State University, 1990. – 575 с.
15. Технології розвитку критичного мислення учнів / Кроуфорд А., Саул В., Метьюз С., Макінстер Д.; Наук. ред., передм. О. І. Пометун. — К.: Видво «Плеяди», 2006. — 220 с.
16. Халперн Д. Психология критического мышления / Д. Халперн. – СПб : Питер, 2000. – 512 с. 328
17. Хачумян Т. І. Поняття «критичне мислення» та його сутність в психолого-педагогічній науці / ХачумянТ. І. // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. – Вип. 24, – Ч. 2. – Київ : Вид. центр КНЛУ, 2003. – С. 171–177.
18. Чошанов М. А. Дидактическое конструктирование гибкой техники обучения / М. А. Чошонов // Педагогика. – 1997. – No 2. – С. 21–29.
19. Ямщикова Л. Критичне мислення як вид розумової діяльності / Л. Ямщикова. – Режим доступу : http://spc.ks.ua/file_download/42 .
20. Електронний ресурс. Режим доступу https://uk.wikipedia.org/wiki
Комментариев нет:
Отправить комментарий