ВИМОГИ дебатів «Хочу! Можу! Треба!»

ВИМОГИ

до учасників дебатів

«Хочу! Можу! Треба!»

1. Відкриття дебатів: привітання присутніх, оголошення теми публічних дебатів.

2. Основна мета дебатів – переконати нейтральну сторону (суддів) у тому, що ваші аргументи кращі, ніж аргументи опонентів.

У дебатах беруть участь дві команди. Одна з них (позитивна A) захищає певну позицію, інша (опоненти N)  аргументовано  заперечує її.

3. Дебати проводяться чітко за правилами, що забезпечують зіткнення протилежних точок зору. Спочатку учасники за допомогою жеребкування (або за згодою) виявляють позиції: ствердження чи заперечення. Дебати проводяться за затвердженим регламентом.

Спікери кожної команди (ствердження і спростування) роблять спробу переконати суддю в тому, що їх точка зору найбільш правильна. Для цього вони не просто виступають із промовами, а й парирують аргументи іншого боку. Після кожного конструктивного раунду дебатів задаються перехресні запитання від учасників команд.

4. Структура проведення дебатів

Час	Команда A -	Команда N -
3 хв. на кожну команду	A1 Вітання, оголошення свого ствердження, актуалізація,  приведення лінії аргументів	N1 Вітання, оголошення свого заперечення, актуалізація, приведення лінії аргументів
2хв. на кожну команду	A1 відповідає на 2 запитання N2	N1відповідає на 2 запитання A2
2 хв. на кожну команду	A2 відхиляє лінію аргументації N1 і додає аргументи до позиції А1	N2 приводить контраргументи проти аргументації A2 і додає аргументи до позиції N1
2 хв. на кожну команду	A2 відповідає на 2 запитання N1	N2 відповідає на 2 запитання A1
3хв. на кожну команду	A3 подяка опонентам, аналіз гри, власні висновки	N3 подяка опонентам, аналіз гри, власні висновки

 

5. Критерії оцінювання:

- переконливість й аргументованість виступів (0-5 балів)

- активність (0-5 балів)

- чіткість, логічність, послідовність і грамотність викладення думки, культура мовлення (0-5 балів)

- вичерпність відповідей та змістовність заданих питань (0-5 балів)

- вільне володіння матеріалом і аудиторією (0-5 балів

6. Базові елементи дебатів

Гравці сторони ствердження намагаються переконати суддю, що твердження є ймовірно правильними в більшості чи в усіх випадках.

Гравці сторони заперечення прагнуть довести, що твердження є неправильними, або що з певних причин вони неправильно інтерпретовані опонентом.

Наведення аргументів у дебатах – це спосіб переконати суддів у тому, що ваша точка зору найкраща.

Гравцям необхідно подати суддям разом з аргументами докази на підтримку свого обґрунтування, які отримують шляхом дослідження, використовуючи твердження експертів, компетентних у цьому питанні.

Більшість навчальних дебатів надає кожному гравцеві можливість відповідати на запитання опонентів (перехресні запитання). Заперечення можна використати для уточнення позиції опонента або для виявлення помилок у його аргументації.

Судді обговорюють дебати та оголошують результати, тобто своє рішення.

7. Кожна команда учасниця може дебатувати в одній з трьох груп, а саме: група, ствердження і заперечення для обговорення обираються за допомогою жеребкування.

І група – «Хочу обрати професію…»

Ствердження і заперечення:

1.1. Вища освіта – перша сходинка кар’єрного зростання, якщо її не подолати – подальше просування в гору неможливе. – Вища освіта – це не гарантія кращого працевлаштування і великої зарплати. Можна закінчити декілька вишів і оставатися без роботи та грошей.

1.2. Якщо ти визначився з обраною професією, то все треба підкорити здійсненню поставленої цілі. – Якщо тобі не вдалося вступити у ВНЗ за обраною професією, то треба змінити напрям уподобань і вступити туди , де є можливість.

1.3. Обрана професія повинна приносити внутрішнє задоволення та гідне  матеріальне забезпечення. – Обрана професія повинна насамперед приносити внутрішнє задоволення , навіть, якщо вона не буде гідно оплачуватися.

1.4. Перш ніж обрати професію треба добре визначити свої можливості, задатки та здібності. – Незалежно від задатків, здібна людина може проявити себе в різний час у різних професіях.

ІІ група – «Можу обрати професію…»

2.1. Якщо ти не створений для обраної професії, то не зробиш професійної кар’єри». – Не обов’язково добиватися кар’єрного зросту, достатньо любити свою професію і виконувати роботу якісно.

2.2. Диплом про вищу освіту – це гарантія професійного успіху. – Диплом про вищу освіту не гарантує професійний успіх. Успіх гарантують особисті якості людини.

2.3. Якщо ти професіонал, ти завжди будеш затребуваний в суспільстві. – Професіоналізм сьогодні  – не  є запорукою успіху протягом життя.

2.4. Сім’ я та кар ‘єра в нашому суспільстві несумісні. – Для жінок – це складніше. Але усе залежить від особистих якостей людини.

ІІІ група – «Треба обрати професію…»

3.1. Престижна професія гарантує працевлаштування. – Фахівці без досвіду роботи зараз нікому не потрібні.

3.2. Громадська, творча і наукова діяльність збільшують  шанси на працевлаштування. – Якщо відсутні вакансії, не допоможе працевлаштуванню ніяка творчість.

3.3. На українському ринку праці – інженер є одною із самих актуальних професій. – Економіці необхідні робітничі професії.

3.4. Кваліфікація магістра і спеціаліста дає більше можливостей для працевлаштування. – Можна закінчити 20 університетів і сидіти без роботи. Тому краще гірше вчитися, але працевлаштуватися, навчаючись у ВНЗ.